На початку вересня наша операційна директорка та майстриня чайних церемоній Євгенія Мостовенко провела виїзне традиційне українське чаювання для родин загиблих героїв. Захід відбувався спільно з фондом Українські мурахи у Поляні (Закарпаття). Ось, що про це розповідає сама Євгенія.

«Ми з командою маємо великий досвід виїздних чаювань та чайних церемоній. Однак кожен запит на виїзне чаювання особливий. Було декілька варіантів проведення – китайська чайна церемонія, англійська церемонія та українські традиції чаювання. Я порекомендувала зупинитися на українських традиціях, адже цей формат дозволяв не лише пити чай зі смаколиками, але й вільно спілкуватися всім запрошеним гостям та членам команди організаторів. За сервірованим у саду столом розмовляли звідки та коли в Україні з’явився чай, чому він одразу не сподобався українцям, які сорти чаю приїхали в Україну першими. Які були традиції саме українського та старокиєвського чаювання. Згадали цікаві та романтичні історії пов’язані з чаєм в Україні.

Спеціально для цього заходу привезли в Поляну все, що необхідно для організації чайної церемонії. Український вінтажний та антикварний посуд: чашки, блюдця, цукорниці, ложечки. Цьому посуду більше 70-80 років, а деяким екземлярам майже 100 років. Вінтажні плетені та вишиті скатертини. Смаколики, виготовлені за традиційними рецептами 200-річної давнини. Дегустаційні та подарункові набори чаю, щоб гості чайної церемонії могли смакувати якісними чаями і після завершення чаювання, у себе вдома. Для подарункових наборів обрала чорний чай Принцеса Кенії та трав’яний заспокійливий чай Альпійський Луг.

Для чаювання я обрала два сорти чаю: Принцеса Кенії – яскравий, насичений з ароматом квітів та карамелі та екзотичний Лапсанг Сушонг, закопчений на соснових гілочках,  – улюблений чай Єлизавети ІІ та Вінстона Черчіля. Обидва сорти сподобалися нашим неймовірним гостям, дружинам військових-героїв, які загинули на війні.

Для мене  головна ознака того, що чаювання пройшло неймовірно, це коли час вже вийшов, чай випито, але ми з гостями нікуди не розходимося, продовжуємо спілкуватися та заварюємо свіжі заварники з чаєм. Ми були раді долучитися до проекту Українських мурах і з нетерпінням очікуємо на наступні зустрічі».