Кітайський чай.Якісний чай.Чорний чай.Магазин якісного чаю

Справжня чайна плантація в Україні існує. Міф чи правда.

Нещодавно ми дегустували чай, вирощений ні в Китаї, ні в Кенії, а на плантації «Жорнина», що знаходиться на Червоній горі поблизу міста Мукачево, Закарпатська область.

Плантація була закладена у 1949 році, а вже 1950 році з неї спробували зібрати пробний урожай. Саджанці чаю, що садили у Закарпатті, привезли з Грузії. Власне висадку чайних кущів робила команда фахівців з Грузії, під керівництвом кандидата сільськогосподарських наук І.І. Чхаїдзе. Чайні кущі були висаджені на шести ділянках, але в складних кліматичних умовах для чаю, саджанці успішно прижилися лише на одній. Першу зиму пережило 40% саджанців, а вже через три роки вдалося зібрати 2,5 тони урожаю. Тепер ця ділянка носить назву українська чайна плантація Жорнина.

На Червоній горі співпало декілька важливих для вирощування чаю факторів.

По-перше висадку зробили на південному схилі, щоб на кущі потрапляло якомога більше сонця.

По друге, правильний нахил схилу, дозволяє холодному повітрю взимку стікати вниз і не затримуватися на чайній плантації.

Також з трьох боків ділянка з чайними кущами закрита лісом, є достатня кількість вологи, яку приносять повітряні маси з Середземного моря, крім того підійшов грунт.

Вчені відзначали, що чай вирощений у Закарпатті не поступався за своїми смаковими властивостями чаям, вирощеним у традиційних чайних регіонах.

Одним з шести грузинських сортів чаю висаджених у Закарпатті був грузинський сорт Гурія, який прижився на українських грунтах. На сьогодні плантація налічує близько 330 кущів, а наукове визначення українського чаю "Українська субпопуляція грузинської популяції Camellia sinensis var. sinensis".

З роками плантація передавалася у підпорядкуванням різним установам, а в 1990ті роки була вкрай занедбана.

Завдяки українським чайним ентузіастам, у першу чергу Максиму Малихіну, Максу Адаменку, Артуру Степанову, Ользі та Кирилу Шпиці у 2015 році чайна плантація Жорнина отримала нове життя, а з 2019 року почалася обрізка та формування кущів. Декілька зим чайні кущі вкривали агроволокном, щоб на листі не утворювалася крига, яка ламала тендітні чайні гілочки.  Будь-яка чайна плантація перебуває у двох станах: або формуються крони чайних кущів, нарощуються так звані скелетні гілочки, або ж збираються урожаї. Зараз плантація перебуває у періоді формування, тож повноцінний урожай чаю зберуть не раніше ніж через кілька років.

При відновленні плантації існував великий сумнів, чи буде чай, вирощений і зібраний у Закарпатті дійсно смачним? Чи буде чай мати смак та якості притаманні чаям з традиційних регіонів вирощування. Чайні зразки робили і у 2015, і в 2016 і у наступних роках, однак смак та якість не задовольняла. У 2020 році з плантації вдалося отримати вдалі зразки, і з того часу чай показує стабільний смак та якість. Зразки відсилалися на експертизу незалежним експертам у Великобританію та Францію, які також підтвердили високу якість чаю.

Червоний дракон у наших піалах.

Для виробництва Максим Малихін обрав улун. Цей напівферментований різновид чаю максимально близький до чорного чаю, тож найбільше співпадав з уподобаннями українців. Також виробництво улуну не вимагало закупівлі великої кількості обладнання для скручування та ферментації чайних листків, це традиційна технологія виробництва чаю, де більшість процесів виконуються вручну, як і 200 років тому.

Ім’я українському улунові подарували Юрій  та Галина Клованич, вона запропонували назву «Червений Шаркань». Шаркань – це дракон з карпатських легенд, а червений – значить червоний, вогняний. Так запропонована назва об’єднала регіон зростання чаю та спосіб виробництва улунів.